Забудова Києва доби класичного капіталізму, або Коли і як місто стало європейським
Забудова Києва доби класичного капіталізму, або Коли і як місто стало європейським
У книзі розглянуто різнобічні аспекти розвитку Києва як європейського міста на зламі ХІХ–ХХ століть. В результаті наукових досліджень історія Києва доповнена новими знаннями про місто, яке вже зникає. Зокрема, про Хрещатик, головну вулицю, яка стала полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Серед численних прикладів активної будівної та бізнесової практики Києва наведено прецеденти діяльності в умовах кризи та подолання її наслідків. Розкрито специфіку архітектурно-будівної діяльності на межі ХІХ-ХХ ст. з правовими та інвестиційними механізмами та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. Енциклопедична праця в галузі києвознавства розрахована як на фахівців, так і на широкий загал читачів.
Видання є комплексним дослідженням забудови Києва 1871–1919 років, яке позбавлено ідейно-політичної кон'юнктури та зорієнтовано на формування цивілізованих ринкових засад сучасної розбудови столиці України. Це — без перебільшення, унікальна енциклопедична праця, що розрахована не тільки на фахівців, які займаються архітектурою та історією міста, будівельним бізнесом, а й на широкий загал — читачів, що цікавляться історією Києва. У роботі наведено численні статистичні дані, аналізовано різні історико-теоретичні дослідження, що стосуються різнобічних аспектів розвитку Києва на зламі ХІХ–ХХ століть. Автори демонструють місто доби класичного капіталізму як живий організм в усій його подрібненій різноманітності. Розглянуто численні реальні події, що ними була наповнена будівна та бізнесова практика Києва, використано багато цитат з газетних та журнальних публікацій того часу.
Велику увагу приділено кризовим явищам — цілком закономірному супроводженню капіталістичної ринкової економіки; показано прецеденти практичної діяльності в умовах кризи та подолання її згубних наслідків. Окремий розділ присвячено Хрещатику — головній вулиці, якій історично судилося стати полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Наприкінці розглянуто специфіку архітектурно-будівної професії та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. У дослідженні використано численні й різноманітні друковані джерела, в тому числі маловідомі, а також величезний масив текстових документів, креслеників, фотознімків з провідних вітчизняних та зарубіжних архівів, музеїв і особистих зібрань. Значна кількість цих матеріалів уперше вводиться до наукового обігу, у ряді випадків здійснено нові атрибуції архітектурних творів, виправлено неточності попередніх дослідників.
Автори — відомі вітчизняні фахівці з історії та теорії архітектури: кандидат архітектури, кандидат економічних наук, професор Андрій Борисович Бєломєсяцев ; головний редактор журналу "А+С", дійсний член Академії архітектури України, лауреат Державної премії України Борис Леонідович Єрофалов; кандидат архітектури, член Спілки архітекторів України Валерія Павлівна Ієвлева; інженер, дослідник історії Києва Михайло Борисович Кальницький; кандидат архітектури, старший науковий співробітник Наталія Миколаївна Кондель-Пермінова; архітектор, доцент Національного авіаційного університету Олена Ігорівна Сідорова; мистецтвознавець, член Спілки художників України Тетяна Василівна Скібіцька.
У книзі розглянуто різнобічні аспекти розвитку Києва як європейського міста на зламі ХІХ–ХХ століть. В результаті наукових досліджень історія Києва доповнена новими знаннями про місто, яке вже зникає. Зокрема, про Хрещатик, головну вулицю, яка стала полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Серед численних прикладів активної будівної та бізнесової практики Києва наведено прецеденти діяльності в умовах кризи та подолання її наслідків. Розкрито специфіку архітектурно-будівної діяльності на межі ХІХ-ХХ ст. з правовими та інвестиційними механізмами та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. Енциклопедична праця в галузі києвознавства розрахована як на фахівців, так і на широкий загал читачів.
Видання є комплексним дослідженням забудови Києва 1871–1919 років, яке позбавлено ідейно-політичної кон'юнктури та зорієнтовано на формування цивілізованих ринкових засад сучасної розбудови столиці України. Це — без перебільшення, унікальна енциклопедична праця, що розрахована не тільки на фахівців, які займаються архітектурою та історією міста, будівельним бізнесом, а й на широкий загал — читачів, що цікавляться історією Києва. У роботі наведено численні статистичні дані, аналізовано різні історико-теоретичні дослідження, що стосуються різнобічних аспектів розвитку Києва на зламі ХІХ–ХХ століть. Автори демонструють місто доби класичного капіталізму як живий організм в усій його подрібненій різноманітності. Розглянуто численні реальні події, що ними була наповнена будівна та бізнесова практика Києва, використано багато цитат з газетних та журнальних публікацій того часу.
Велику увагу приділено кризовим явищам — цілком закономірному супроводженню капіталістичної ринкової економіки; показано прецеденти практичної діяльності в умовах кризи та подолання її згубних наслідків. Окремий розділ присвячено Хрещатику — головній вулиці, якій історично судилося стати полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Наприкінці розглянуто специфіку архітектурно-будівної професії та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. У дослідженні використано численні й різноманітні друковані джерела, в тому числі маловідомі, а також величезний масив текстових документів, креслеників, фотознімків з провідних вітчизняних та зарубіжних архівів, музеїв і особистих зібрань. Значна кількість цих матеріалів уперше вводиться до наукового обігу, у ряді випадків здійснено нові атрибуції архітектурних творів, виправлено неточності попередніх дослідників.
Автори — відомі вітчизняні фахівці з історії та теорії архітектури: кандидат архітектури, кандидат економічних наук, професор Андрій Борисович Бєломєсяцев ; головний редактор журналу "А+С", дійсний член Академії архітектури України, лауреат Державної премії України Борис Леонідович Єрофалов; кандидат архітектури, член Спілки архітекторів України Валерія Павлівна Ієвлева; інженер, дослідник історії Києва Михайло Борисович Кальницький; кандидат архітектури, старший науковий співробітник Наталія Миколаївна Кондель-Пермінова; архітектор, доцент Національного авіаційного університету Олена Ігорівна Сідорова; мистецтвознавець, член Спілки художників України Тетяна Василівна Скібіцька.
У книзі розглянуто різнобічні аспекти розвитку Києва як європейського міста на зламі ХІХ–ХХ століть. В результаті наукових досліджень історія Києва доповнена новими знаннями про місто, яке вже зникає. Зокрема, про Хрещатик, головну вулицю, яка стала полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Серед численних прикладів активної будівної та бізнесової практики Києва наведено прецеденти діяльності в умовах кризи та подолання її наслідків. Розкрито специфіку архітектурно-будівної діяльності на межі ХІХ-ХХ ст. з правовими та інвестиційними механізмами та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. Енциклопедична праця в галузі києвознавства розрахована як на фахівців, так і на широкий загал читачів.
Видання є комплексним дослідженням забудови Києва 1871–1919 років, яке позбавлено ідейно-політичної кон'юнктури та зорієнтовано на формування цивілізованих ринкових засад сучасної розбудови столиці України. Це — без перебільшення, унікальна енциклопедична праця, що розрахована не тільки на фахівців, які займаються архітектурою та історією міста, будівельним бізнесом, а й на широкий загал — читачів, що цікавляться історією Києва. У роботі наведено численні статистичні дані, аналізовано різні історико-теоретичні дослідження, що стосуються різнобічних аспектів розвитку Києва на зламі ХІХ–ХХ століть. Автори демонструють місто доби класичного капіталізму як живий організм в усій його подрібненій різноманітності. Розглянуто численні реальні події, що ними була наповнена будівна та бізнесова практика Києва, використано багато цитат з газетних та журнальних публікацій того часу.
Велику увагу приділено кризовим явищам — цілком закономірному супроводженню капіталістичної ринкової економіки; показано прецеденти практичної діяльності в умовах кризи та подолання її згубних наслідків. Окремий розділ присвячено Хрещатику — головній вулиці, якій історично судилося стати полігоном містобудівних, архітектурних та мистецьких випробувань. Наприкінці розглянуто специфіку архітектурно-будівної професії та репрезентовано творчі портрети видатних будівничих Києва. У дослідженні використано численні й різноманітні друковані джерела, в тому числі маловідомі, а також величезний масив текстових документів, креслеників, фотознімків з провідних вітчизняних та зарубіжних архівів, музеїв і особистих зібрань. Значна кількість цих матеріалів уперше вводиться до наукового обігу, у ряді випадків здійснено нові атрибуції архітектурних творів, виправлено неточності попередніх дослідників.
Автори — відомі вітчизняні фахівці з історії та теорії архітектури: кандидат архітектури, кандидат економічних наук, професор Андрій Борисович Бєломєсяцев ; головний редактор журналу "А+С", дійсний член Академії архітектури України, лауреат Державної премії України Борис Леонідович Єрофалов; кандидат архітектури, член Спілки архітекторів України Валерія Павлівна Ієвлева; інженер, дослідник історії Києва Михайло Борисович Кальницький; кандидат архітектури, старший науковий співробітник Наталія Миколаївна Кондель-Пермінова; архітектор, доцент Національного авіаційного університету Олена Ігорівна Сідорова; мистецтвознавець, член Спілки художників України Тетяна Василівна Скібіцька.
