Є поети для епох. Це сугестивна картина суєтної сучасності, коли славетне прискорення історичного часу набирає макабричного характеру (віршові аж подих перебиває: «і мчать, і мчать, числа їм несть»; «всі всім на світі є ніхто — ні хто куди, ні хто нізвідки»), — картина на тлі стражденної вічності, яка все-таки благословенням Мадонни, Мадонни як не Перехресть, то Бездоріжжя, дає надію на якусь людську долю. На те, що люди і в цьому пекельному гармидері якось пізнають одне одного, одне одного пошанують. На це, мені здається, і благословляє всіх нас Мадонна Перехресть — або й Мадонна Бездоріжжя — Ліни Костенко.