"У своєму міні-романі Костянтин Коверзнєв хапає за руку тему, про яку ніхто нічого не знає. Що таке щастя? Як приходить його розпад? Чому воно таке крихке? Всі його герої живуть у світі куценьких матеріально-фізіологічних пошуків. Але принаймні один із них уже має шанс пробудитися. Бо він уже озирнувся довкола – і застиг від сорому та жаху".

Степан Процюк