Сектор обстрілу "Аісти"
Сектор обстрілу "Аісти"
Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища.
Цей твір сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику:
„Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами „Молоху війни”, приречене опинитись на тому ж вівтарі”.
Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані (Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя „Аіста” (О.І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів „Аіста” та Моісєєнка, вбачаючи ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів став цей надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїм трагізмом роман. У цій книзі вміщено вірші зі збірки „Эхо Гиндукуша” (значна частина – в перекладу українською), окремі статті автора та відкрите звернення „Шлях із Армагеддону”.
За цей роман Ігорю Олексійовичу Моісєєнку присуджено літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України – за краще висвітлення військової тематики у творах літератури і мистецтва.
Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища.
Цей твір сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику:
„Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами „Молоху війни”, приречене опинитись на тому ж вівтарі”.
Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані (Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя „Аіста” (О.І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів „Аіста” та Моісєєнка, вбачаючи ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів став цей надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїм трагізмом роман. У цій книзі вміщено вірші зі збірки „Эхо Гиндукуша” (значна частина – в перекладу українською), окремі статті автора та відкрите звернення „Шлях із Армагеддону”.
За цей роман Ігорю Олексійовичу Моісєєнку присуджено літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України – за краще висвітлення військової тематики у творах літератури і мистецтва.
Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища.
Цей твір сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику:
„Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами „Молоху війни”, приречене опинитись на тому ж вівтарі”.
Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані (Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя „Аіста” (О.І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів „Аіста” та Моісєєнка, вбачаючи ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів став цей надзвичайно захоплюючий і вражаючий своїм трагізмом роман. У цій книзі вміщено вірші зі збірки „Эхо Гиндукуша” (значна частина – в перекладу українською), окремі статті автора та відкрите звернення „Шлях із Армагеддону”.
За цей роман Ігорю Олексійовичу Моісєєнку присуджено літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України – за краще висвітлення військової тематики у творах літератури і мистецтва.
