«Протоколи рибного дня» — це химерна суміш колажованої прози (орієнтованої на технологію «потоку свідомості»), щоденникової документальності та перлюстрованого епістолярію. Саме завдяки позірній традиційності та формальній рафінованості ця книга претендує на жорстку опозиційність у стосунку до blogging revolution та решти псевдореволюційних літературних симулякрів.

Врешті-решт — це межово відверта оповідь, у якій етичний кодекс все ще намагається визначати особливості естетики. Дивним чином йому це вдається.