Відверто і професійно. Гостро і проникливо. А як інакше може говорити про численні сьогочасні українські проблеми, які завдають глибоких ран, що боляче заживають і ще довго нагадують шрамами душі й тіла, сучасна освічена й ерудована авторка, до того ж небайдужа, щира, делікатна, бо – жінка. Вона обрала для своїх розповідей начебто просту форму – житейські історії подорожніх, які до цієї миті, тобто зустрічі з уважним і тактовним, але випадковим співрозмовником, були надто потаємними і, як кожна таємниця, неймовірно гнітили, стояли клубком у горлі, давили душу і стискали серце. Але ось на сторінках книги вихлюпнулись, вибухнули словами і почуттями, сміхом і розпачем, слізьми і обуренням, аби очистити і просвітлити передусім самого героя-оповідача, а ще поінформувати і застерегти читача.

Ці дорожні нотатки Лідії Орбан-Лембрик для когось, можливо, стануть освіжаючою грозою чи й нещадною зливою, яка отверезить зненацька й водночас довгоочікувано, а може, буде просто тією останньою краплею, якої так не вистачало для повноти сприйняття чогось дуже-дуже важливого й особистого, інтимного. Принаймні на це, тобто на бриніння зачепленої струни у серцях читачів, авторка і сподівається.