"F 63.9. Розлад звичок і ваблень" Милослави Черній – це щось особливе. Незвичне ім’я та назва збірки поезій, які шліфувались і добирались не один рік, як у прискіпливого селекціонера. Дозрівали, наче виноград, під поетичним сонцем і опікою близьких. Наливалися метафорами та алегоріями, вростали у авторку пружним корінням.

Власне, ця збірка – результат сотень тисяч емоцій, імпульсів, поглядів, зустрічей і слів. Осмислення прожитого і того, що ще попереду. У збірку поринаєш, наче у лабіринт. І саме той, хто пройде від першої сторінки до останньої, знайде вихід з лабіринту сумнівів, острахів, мук і страждань до білої стіни, на якій червоною аквареллю виведено слово «кохання»