Пахучі молитви із запахом пороху та одеколону, що осідають на манжетах рукавів простріляної шинелі. Постійне відчуття присутності чогось важливого, нестерпне очікування, що змушує заклякнути час навіки. Минуле, де залишено життя, без якого немає сенсу рухатись далі. Усе це — історія кравця Степа, дуже раптової Мел і Фіни, вдови полковника, вбитого на далекій війні. Чи завжди ми ті, чиїм життям живемо? — ось запитання, довкола якого обертається сюжет дебютної повісті Романа Данилюка.