У монографії обґрунтовуються способи відношення між розумним та нерозумним, через переосмислення контроверз між узвичаєною опозицією раціонального/ірраціонального. Предметом розвідки є феномен нерозумного, який, набувши у європейській традиції здебільшого негативного змісту, розглядається як соціокультурний та антропологічний символ творення евристичної ситуації сприяння розважливим спонукам людини поза технологічно-ідеологічними формами всевладної раціональності. Досліджуються історико-культурні (міфологічні, релігійні, соціальні, психологічні, літературні, мистецькі) "перетворені форми" нераціонального. Актуалізуються смислові, лінгвістичні та невербально-тілесні структури семіотичної переплетеності "розумності" й "нерозумного".