Житейська мандрівка – а тим паче мандрівка духу – ніколи не буває прямою і рівною. Вона неодмінно звивиста – наче літера «М», котра в старожитній абетці недарма звалася «мисліте». Адже прямий шлях простий і однозначний, він немов заперечує думку як таку, – тоді як шлях звивистий уже сам собою схиляє до розмислу. Поет Іван Андрусяк не шукає простих і рівних шляхів. Він запрошує вас «пописати мисліте» – здійснити неквапну, але глибинну мандрівку духу. Попервах барокову, відтак модерну, часом навіть і постмодерну – але це мандрівка, здатна кожного з нас привести до самого себе. Він-бо вміє не просто писати – він воліє писати і мислити!