Збірка поезій Юлі Бабак – чергова книга «Покоління 87», проте це не означає, що така ж. Це збірка переживань та фантазій, відчуттів та почуттів. Сама авторка характеризує свої «Озії» як щось космічне, щось, що виліплює саме себе: «Книга – як одне ціле. Розділи відсутні, але читач може вбачати у ній декілька частин, де поєднується три особи, три характери, які взаємовиключають одне одного. Жодних коханих-закоханих чи якихось побутових речей, що вплинули на вірші, немає. Писалось, коли ходила квартирою, а насправді поза її межами: в словах, в образах. Це не починалось і не завершувалось, просто трапляються такі моменти, коли ненаписане починало боліти, як невидалена пухлина»