І не думав молодий пан Іван Тимофійович, що доля закине його до глухого села на такий довгий час, де, крім полювання, і зайнятися нема чим. Одного разу в лісі пан збився зі шляху і забрів в хату до Мануйлихи. Її та внучку Олесю всі в окрузі вважали відьмами. І правда, чари юної та прекрасної Олесі полонили молодого пана. Вона нагадала йому любов «трефової дами». А чи не Олеся ця дама? Чи не вона вкраде спокій молодого пана? А від чар любові нікому порятунку немає... («Олеся»)

У дівчат із закладу Анни Марківни Шойбес були прекрасні імена. Всі вони нагадували свиту ангелів: здавалося, доторкнися до них - і вони розчиняться, як чарівне марення. Але всі вони були занепалими ангелами. Волею долі, продані матір'ю або чоловіком, прийнявши невірне рішення і оступившись, вони стали іграшками в чужих руках. Але де ж порятунок? Хто може витягнути їх з ями пороку і печалі?.. («Яма»)