Один з яскравих представників українського герметизму - Володимир Назаренко приходить до читачів з книгою, яку писав, сховавшись у Слові, упродовж усього життя. Його філософська, інтелектуальна проза має настільки індивідуальну внутрішню структуру, що її можна розпізнати, навіть не звиртаючи уваги на стилістичні ознаки письма. А пише він про наш світ - примарний будинок, який колись уже існував, і про людей - нас з вами, які також були на цьому світі. Апокаліпсис завершився, і вже не ми живемо у світі, а наші тіні... Пише він і про намаганні людини втекти, відгородитися від зовнішнього світу, розчинитися, щезнути, і йому вдається тонко передати ці гарячкові, нерідко хворобливо-нервові поривання.