Старі родинні фотокартки приваблюють теплом твоєї минувшини. Дотичністю простору до тебе, вкоріненістю в життя – і що з того, що більшість людей з цих старих родинних фотоальбомів уже мертві – то насправді геть нічого не значить, хоча… Може, саме це і значить дуже багато. Може, саме своєю потойбічністю рід дає тобі зрозуміти, що немає чого боятися в цьому житті, треба просто бути собою і жити. Дихати на повні груди, бігати босоніж під дощем, порушувати загальноприйняті правила, якщо тобі того дуже хочеться… Ці старі альбоми дають відчуття особистої причетності до Всесвіту. Це ніби такий тил, лоно, щось, що тебе зігріває і захищає. Десь так виглядає книга віршів Мар’яни Савки «Квіти цмину», оформлена фотокартками її сімейного альбому. Як казала на презентації авторка, книжка присвячена її бабуні Анні і всім її янголам-охоронцям. Власне, сама книжка і є таким собі поетичним родинним альбомом: тут виринають жінки її роду, котрі живуть, радіють, вмирають...