Персонажі наведених у цій книжці творів Григора Тютюнника (1931—1980) — звичайні люди, на долю яких випало жити і шукати свій шлях до щастя у повоєнні роки ХХ століття. У буденних реаліях життя письменник зумів побачити їхню глибинну сутність, характерну ознаку часу, долю людини. Г. Тютюнник любить тих людей, про яких пише; написане ним — завжди вистраждане до глибини душі. Тому кожне його оповідання, новела чи повість сприймаються як сповідь. Читача зворушують у його творах правдивість і самобутній характер оповіді, добірна й точна мова персонажів, але найбільше — самовідданість і милосердя людської душі.