Есеїстика Івана Андрусяка сповнена того віками усталеного «порядку речей», що властивий насамперед міфологічному мисленню. Здається, ось-ось із-поміж дубів і левів виринуть велети, – і вони справді з’являються, перевдягнуті в персонажів «Дубів і левів» – геніальних гончарів, малярів, поетів, рядових УПА і простих дідів... І, як то й має бути в міфології, питання, поставлені на «п’ятдесяти сотиках землі» Івана Андрусяка, врешті-решт зводяться до одного, найголовнішого: що робить людину Людиною?